ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2025 року

м. Київ

справа № 580/11183/24

адміністративне провадження № К/990/7573/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Жука А.В.,

Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 (суддя-доповідач - Янківська В.П.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 (суддя-доповідач - Мельничук В.П., судді - Бужак Н.П., Собків Я.М.)

у справі № 580/11183/24

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. 11.11.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 30.09.2022 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.01.2018, виплаченої 30.09.2022 на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 року у справі № 320/2768/21;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 30.09.2022 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.01.2018, виплаченої 30.09.2022 на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 у справі № 320/2768/21.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач указує, що на виконання рішення суду у справі № 320/2768/21 відповідач 30.09.2022 виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.01.2018. Позивач зазначає, що в порушення статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» відповідачем не виплачено на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Указане зумовило звернення позивача 16.09.2024 до відповідача з заявою про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. У відповідь на таку заяву відповідач відмовив позивачу у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Указане стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.

4. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся до суду із цим позовом поза межами тримісячного строку, передбаченого статтею 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», оскільки індексацію грошового забезпечення військова частина сплатила позивачу 30.09.2022, тож тримісячний строк звернення до суду із цим позовом розпочався 01.10.2022, проте до суду позивач звернувся лише 11.11.2024.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

6. Апеляційний суд виснував про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, скаржник просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

8. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач указує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»). За позицією позивача, оскільки предметом спору у даній справі є компенсація втрати частини доходу за період з 01.12.2015 по 31.01.2018, що передує 19.07.2022, то строк звернення до суду є необмеженим законом.

Позиція інших учасників справи

9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги позивача не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

10. Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

11. Ухвалою Верховного Суду від 05.06.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

12. За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

13. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить із такого.

14. Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення.

15. Спірним в межах розгляду цієї справи є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з заявленими вимогами.

16. Надаючи оцінку доводам позивача про дотримання ним строку звернення до суду з цим позовом, Суд виходить із того, що спір щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати (грошового забезпечення) військовослужбовця.

17. Положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

18. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України.

19. Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

20. Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено у такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

21. Окрім викладеного слід ураховувати, що відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

22. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 24:00 год 30.06.2023 скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (термін якого неодноразово продовжувався).

23. За висновками судів попередніх інстанцій, позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № 2352-IX, позаяк про порушення свого права на отримання компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату індексації позивач дізнався 30.09.2022.

24. На противагу таким висновкам позивач указує на те, що право позивача на звернення до суду у цій справі не обмежено будь-яким строком, оскільки на момент виникнення правовідносин щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період 01.12.2015 по 31.01.2018 частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

25. Так, питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

26. Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

27. Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

28. За правилами статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

29. Вказаними положеннями закону встановлено обов`язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадян провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

30. При цьому умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

31. За обставинами цієї справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 у справі № 320/2768/21 установлено протиправність дій Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.01.2018 включно з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.12.2015 по 31.01.2018 включно, з урахуванням січня 2008 року як базового місяця.

32. Відповідно до указаного рішення у відповідача виник обов`язок щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 31.01.2018.

33. Згідно з приписами статей 1, 2, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» у відповідача одночасно виник обов`язок з нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення.

34. Судовим рішенням у справі № 320/2768/21 встановлено факт порушення строку виплати належного позивачу грошового забезпечення, відповідно саме з дати ухвалення рішення суду в зазначеній справі у позивача виникло право на отримання компенсації, визначеної Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

35. Судами встановлено, що індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.01.2018 на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 у справі № 320/2768/21 виплачена позивачу 30.09.2022.

36. Водночас при виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.01.2018 відповідачем не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

37. Таким чином, саме з дати виплати позивачу належного грошового забезпечення (30.09.2022) позивач був обізнаний про порушення свого права і саме із цією датою пов`язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

38. Станом на 30.09.2022 стаття 233 Кодексу законів про працю України діяла у редакції Закону № 2352-IX.

39. А отже, висновок судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем тримісячного строку, визначеного статтею 233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № 2352-IX, є правильним.

40. Позивач помилково пов`язує перебіг строку звернення до суду із цим позовом з моментом виникнення правовідносин щодо ненарахування та невиплати індексації у період з 01.12.2015 по 31.01.2018, оскільки право позивача на індексацію грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 31.01.2018 установлено рішенням суду у справі № 320/2768/21, одночасно з ухваленням відповідного рішення у позивача виникло право на отримання компенсації втрати частини доходів.

41. Реалізація права на отримання компенсації втрати частини доходів шляхом звернення до суду можлива за умови невиконання підприємством, установою і організацією всіх форм власності та господарювання вимог Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а тому перебіг обчислення строку для звернення до суду з такими вимогами починається з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права. У спірних правовідносинах позивач дізнався про порушення своїх прав 30.09.2022 (дата виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.01.2018).

42. Такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати застосовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20.

43. Аналогічного підходу при вирішенні подібних правовідносин дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постановах від 17.04.2025 у справі № 560/10053/24, від 23.04.2025 у справі № 260/131/24, від 29.04.2025 у справі № 420/4345/24.

44. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначено статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

45. За правилами частин третьої та четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

46. З огляду на ненаведення позивачем поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що, залишаючи позовну заяву позивача без розгляду, на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції діяв у межах процесуального закону.

47. Ураховуючи вищевикладене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки щодо розподілу судових витрат

49. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі № 580/11183/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ж.М. Мельник-Томенко

Судді А.В. Жук

Н.М. Мартинюк